Ігор Гармаш: Зробити Запоріжжя «більш дружнім» - треба звикати до цих термінів, бо так живе світ

1 вересня 2016 • Наші люди • коментарів: 0

15 липня заступник міського голови Анатолій Пустоваров представив запоріжцям Ігоря Гармаша – директора нового департаменту культури і туризму. Анатолій Пустоваров повідомив про те, що в Запоріжжі давно назріла необхідність серйозно зайнятися альтернативними промисловості шляхами розвитку міста, а саме - туризмом як основою креативної економіки. Також Анатолій Пустоваров висловив впевненість - директору нового департаменту Ігорю Гармашу, який зарекомендував себе як автор креативних рішень і ефективних заходів, під силу впоратися з поставленими завданнями. Ігор Гармаш повідомив про те, що нова команда має намір у вересні ознайомити громадськість з програмою туристичного розвитку міста. Таким чином, вже півтора місяці йде ця робота.

Про те, як бачить директор нового департаменту стан справ, про те, якими принципами має намір керуватися в своїй роботі, і чи вірить він в туристичний потенціал нашого міста, ми вирішили запитати у нього самого.

- Ігор, для багатьох запорожців ваше ім'я пов'язане перш за все з такими починаннями, як Новий Театр, галереєю сучасного мистецтва "КалендАрт", гастролями групи "ДахаБраха", творчим об'єднанням «Арт-Простір», і, наприкінці, літфестом та книжковим ярмарком «Запорізька книжкова толока». Тому для багатьох сюрпризом стало ваше призначення на посаду директора нового департаменту культури та туризму.

- Моя попередня діяльність, саме так, пов'язана з бізнесом і громадсько-культурним активізмом, так мене сприймаюсь в Запоріжжі, і так воно й є. За останні роки я організував в Запоріжжі більше тисячі культурних подій, є досвід, щоб ефективно і сучасно розвивати місцеву культуру.

Вже півроку пройшло, як ми, за пропозицією Анатолія Пустоварова, декілька досить відомих людей у Запоріжжі збираємося для того, щоб генерувати ідеї – як розвивати туристичну привабливість Запоріжжя. Вже почалася формуватися програма дій, і, оскільки програма народжується, мені було пропоновано втілити програму в життя. Думаю, за місяць-два ми презентуємо програму публічно, винесемо її на суд громадськості. І, відповідно до принципу партисипативності, громадськість візьме участь в обговоренні і здійсненні нової програми дій.

- Що це за звір – партисипативність? Ви досить часто використовуєте цей новий термін.

- Термін «партисипація» запозичено із зарубіжної теорії і практики управління, він означає залучення найманих працівників до прийняття управлінських рішень. Якщо перенести партисипацію в область культури та громадського самоврядування, то він означає рівну участь всіх зацікавлених осіб в будь-якому творчому процесі.

- Ігор, з точки зору організації процесу, зокрема, в області театру, чи немає у Вас відчуття, що інструменти державної культури не дотягують до сучасного рівня? Тим більше цікаво, що ви про це думаєте, тому що ви тепер стали частиною державної системи управління культурою.

- Ви знаєте, що я ніколи не був прихильником радикалізму, і не хочу, щоб мої слова розглядали саме так. Але, на жаль, треба визнати тенденцію держави проводити політику "хліба і видовищ". Сумно, коли культуру підміняють попсою і "шароварщиною".

Причин, які породили це, багато. Але одна з головних - небажання системно і серйозно займатися розвитком культури. Хоч це і очевидний факт в контексті розвитку держави. Державні керуючі по йдуть шляхом найменшого опору.

Однак в Запоріжжі ми маємо справу з випадком унікальним - мерія виступила ініціатором створення нової концепції розвитку міста. З такою мерією співпрацювати я можу і хочу.

Саме тому я прийшов на це місце - щоб зробити спробу поміняти щось на місці. Мерія продемонструвала, що її дійсно цікавить розвиток.

- Ви залишаєте свій пост в Асамблеї діячів культури Запоріжжя і в об'єднанні Арт Простір?

- Насправді, Арт Простір є громадською організацією, я працюю її президентом на волонтерських засадах, тому немає ніяких юридичних перешкод для продовження цієї роботи, тим паче, що вона співпадає з тим, чим мені прийдеться займатися на цій посаді- розвивати культуру і туризм в Запоріжжі. А кіноклуб «Сходження»… я певен, що буду очолювати його і далі – кіно для мене більше, ніж хобі, і роль кіноклубу «Сходження» в життя міста важко переоцінити.

- Як ви сподіваєтеся все встигнути?

- Ну, останні десять років я казав, що мені не вистачає двух-трьох годин на добу, тепер не буде вистачати чотирьох-п”яти.

- Якими принципами ви будете керуватися в своїй роботі?

- Базові принципи – постійний розвиток, осучаснення нашого культурного життя, у тому числі – приділення уваги контемпоральному мистецтву, перехід від бюджетно-звітного способу діяльності до проектно-грантового, партисипативність, тобто доручення громади до проектов.

- Всі ми знаємо про туристичний потенціал Запоріжжя, але всерйоз і комплексно розвитком туризму у нас ще ніхто не займався. Ви вірите в те, що можливо щось зробити?

- Чи вірю я в те, що Запоріжжя може розвинути свій туристичний потенціал?

Справа не в тому, у що я вірю, а в тому, що я, у першу чергу – менеджер. Якщо мені пропонують щось змінити на краще, не пропонуючи, при цьому, гідної оплати моєї праці, а лише суто моральні профіти, і я при цьому погоджуюся на цю дуже непросту справу – це демонструє, наскільки я люблю Запоріжжя.

Я беруся за цю справу не тому, що мені класно за це заплатять, не тому, що буде за це велика дяка.

Я знаю, що дяки не буде ніякої, тому що видимий результат процесу, який ми сьогодні запускаємо, буде значно пізніше. Я маю на увазі – вагомий результат, суспільний резонанс. Той же Львів, та ж Одеса, та ж Вінниця чи Кам’янець-Подільский, які зробили ривок у туристичній сфері, мають різний бекграунд. Якщо Львів та Одеса котилися звичними путями, то ентузіастам Вінниці та Кам’янець-Подільского, я впевнений, говорили – ви що? Як це забите містечко може бути туристичною Меккою? Кому воно потрібне?

Тут потрібно, по-перше, любити свою справу, та по-друге, бути прагматиком. Треба поєднання цих властивостей, не надто між собою подібних.

І, звичайно, потрібно бути ефективним менеджером.

Тому справа не в тому, вірю чи не вірю, а в тому, що я аналізую поставлену задачу і починаю діяти покроково для того, щоб її вирішити.

Звісно, є багато факторів, які від мене не залежать – вертикаль влади, депутатський корпус, від якого залежить фінансуванні програм, проектів, презентованих нами. Депутати – народні обранці, і тому від народу, від громади залежить, чи буде у нас розвиватися туризм.

- Як бути с нашею екологією?

- Ми відчуваємо величезний екологічний тиск, и треба проаналізувати, як Європа, США виходили є цієї складної ситуації.

Як всім відомо, самий просто прямий шлях - перебудова економіки в бік туризму, а спочатку - приплив фінансів в місцевий бюджет за рахунок туристичної сфери. Це може зробити місто більш чистим, більш екологічним.

Екологія – це ж не тільки чисте повітря чи вода. Екологія – це комфортне співіснуванні людей. Ми повинні зробити Запоріжжя більш дружнім для мешканців, для гостей.

«Більш дружним» - треба звикати до цих термінів, бо так живе світ.

Тим часом, повним ходом йде підготовка до другої "Запорізької книжкової толоки". Ігор Гармаш демонструє, що справляється з обсягом поставлених завдань.

Підготувала Галина СТЕПАНОВА