Иван Семесюк: «Коли ці фсбешники прораховували, як оттяпати Україну, вони, очевидно, багато чого аналізували, в тому числі культурні аспекти, але контркультурні і андеграундні вони не аналізували – і дарма. Тут вони помилилися»

30 августа 2016 • Книги • комментариев: 0

Иван Семесюк: «Коли ці фсбешники прораховували, як оттяпати Україну, вони, очевидно, багато чого аналізували, в тому числі культурні аспекти, але контркультурні і андеграундні вони не аналізували – і дарма. Тут вони помилилися»

З Іваном Семесюком, популярним культурним діячем, художником, блогером, письменником, арт-куратором, ми зустрілися ще на першому  запорізькому книжковому ярмарку «Книжкова толока», де Семесюк опинився в силу зрозумілих обставин. Зараз, коли до наступної Запорізької книжкової Толоки залишилося буквально пару місяців, ми вирішили опублікувати інтерв'ю і повідомити про те, що Івана Семесюка і видавництво Люта справа знову чекаємо в гості. На прохання численних шанувальників.

Згадаємо атмосферу Запорізької книжкової толок і помріємо про те, що чекає нас в жовтні.

З одного боку,  Сесмесюк - і в якості письменника, автора «Щоденника україножера» і «Єволюція, або Пригоди павіана Томаса» - є в списку тих, кого в Запоріжжі неодмінно хотіли бачити. З іншого боку - гастролі по країні разом з пересувним і легким на підйом видавництвом «Люта справа» не могли не довести Івана до Запоріжжя, рано чи пізно.

Ярмарок є ярмарок, яка фестиваль який-небудь, і тому приємно було і організаторам та гостям, що книги «Лютої справи» продавалися як гарячі пиріжки. Наприклад, антологія мистецтва Майдану «Мистецький Барбакан. Трикутник дев’яносто два»: «…Під час Революції Гідності біля метро Хрещатик стояв Мистецький Барбакан. Там тусили відомі митці та заодне розливалися коктейлі Молотова. На плані по захопленню Майдану, який оприлюднив Москаль, ця локація позначена трикутником №92, і туди цілилися снайпери»…

Продажу книг сприяла присутність авторів - наприклад, Вано Крюгера, Євгенії Чуприни, чи Івана Семесюка, якого насилу вдалося відвести від численних прихильниць. Бесіда йшла на суміші української, російської, української сленгу, авторської мови. Все перераховане і є сучасний український - живий, гострий, далекий і від пристойності, і від рутини, як все наше життя останнім часом.

Поки йшли на умовно свіже повітря, подалі від ярмаркового шуму, повз численних стендів, через натовп, який змітав з прилавків книги, Іван, згадуючи часи Жлоб-арту, розповів про те, як розподілилися ролі всередині знаменитого об'єднання: Жлоб - Семесюк, Сноб - Олекса Манн, і, нарешті, Гоп - Андрій Єрмоленко. Всі три колишніх «жлобартіста» брали найактивнішу участь у створенні Мистецького Барбакану на Майдані.

- Розмовляли вчора з вашим колегою Миколою Гончаровим, і він сказав, що його змусило життя робити політичні плакати. Якби в країні все було чудово, він би малював якусь красу: дівчаток, човники ... А ось у вас, зокрема, і у Жлоб-арту, в цілому, завжди була чітка позиція, громадська, соціальна ...

- Але не політична. Да, була. Але Жлоб-арт - це справи давно минулих днів, він закінчився, коли почалася нова епоха в країні. Це був проект-передчуття, багато художників відчували, що щось насувається. Жлоб-арт трохи пророчий місцями. Що до його художньої цінності - складно сказати, це, швидше, був такий буффонадний-культурологічний движняк, з картинами, в тому числі, і багато з них, дійсно, мають художню цінність, але не всі.

- У художній цінності я впевнена – вже, мовби, й часом перевірено. Розкажіть про вашу зв'язку з видавництвом «Люта справа».

– Там все дуже просто: «Люта справа» орієнтована на хуліганську літературу, вони хотіли одразу цю нішу застолбіть. Нонконформізм! Наприклад, такий письменник, як я (як виявилось, що я тепер ще й письменник), зі всіма матюками і трешем про мавпу… Я розумію, що ніяке видавництво мене б не надрукувало.

Можна, скажу чесно? Задрочені кузнєчикі і вялиє пісі – такими є пани видавці, найчастіше. І тут люди з «Лютой справи», без всяких грантів, самотужки, своїм коштом, взяли і зробили якісне видавництво, знаючи, що ось є кілька цікавих авторів, яких вже можна видавати, а більше ніхто їх не видасть, скоріш за все. А далі - пошло-поєхало. Нічого ідеологічного немає, просто чиста «хуліганка» від літератури. Хтось має займатися і цим.

– Як Чарлз Буковськи?

– Не знаю, не читав, я, взагалі, боюсь алкоголіків. Те, що я роблю, називаю для себе агро-містичним-треш-релізом. Чи те, що робить [Олег] Шинкаренко, який, взагалі, геній, що написав роман «Кагарлик», в якому передбачив у 2012-му році те, що зараз з нами відбувається, але так дуже кумедно, іронічно і дещо містично. І головне – хуліганськи.

– Олега Шинкаренка відмінно пам'ятають в Запоріжжі - все-таки місто його рідне.

– Ми його полюбили всім серцем. Такий мовчазний геній. Як у Подерв’янського було – «мовчазний геній в кепці». Мовчить, мовчить, але продукт видає нагора лютий, недарма видається в «Лютій справі». Взагалі це видавництво, як би сказати, майже сімейного типу. От я автор, а видавець – мій друг. У нас такі відносини, що ми, як ті цигани, їздимо разом, мандруємо, усіляко розважаємо публіку. У нас в планах певна театралізація цього процесу. Наприклад, я написав пригодницьку книжку про мавпоукраїнця, і ми з видавцем думаємо, мабуть, що варто пошити костюм мавпи, щоб я презентував книгу не як письменник, а як мавпа. Подібних планів багато, нові книги будемо випускати, можливо, ще одну мою, ще – нового Шинкаренка, і не лише.

- Театралізація - відмінна думка, можливо, тільки автор іноді здатний прочитати свій текст адекватно.

– Так, я наловчився останнім часом читати для публіки, так що я, мабуть, сам начитаю цю мавпу для аудіо-книги. Але точно знаю, що мені варто піти на курси акторської майстерності, ну, голос поставити правильно, бо це ціла наука, не треба цього зневажати.

- Не можна не помітити - «Люта справа», ви, Іване, Олег Шинкаренко - це все сучасна українська культура, яка живе і процвітає паралельно офіційній культурі. Адже в Україні все ще є Міністерство культури ...

– Розумієте, це філософське питання. Все, що зараз коїться, всі ці анексії, війни… Коли ці фсбешники прораховували, як оттяпати Україну, вони, очевидно, багато чого аналізували, в тому числі культурні аспекти, але контркультурні і андеграундні вони не аналізували – і дарма. Тут вони помилилися.

Якщо дивитися на поверхневу, офіційну українську культуру, в принципі, як би я був Путіним, подумав би: «Чого ж не взять? Воно ж лежить, аж проситься». Вони це бачили.

Але, якби вони бачили, який був вибух за кілька років перед Майданом, по цих процесах – самоорганізаційних, художніх… З’являлися, мов гриби, об'єднання художників, нехай тимчасові, але гнучкі. Просто вибух був – в мистецтві, в літературі. Якби вони бачили, що, насправді, повноцінна нація є, вже існує сучасна розвинута міська культура – всьо нормально, але вони всього цього, очевидно, не вивчали. Каталог, або антологія, який видала «Люта справа» - це фіксація саме цих процесів…

- Завдяки видавництву «Люта справа» тепер є ця книга - антологія мистецтва Майдану «Мистецький Барбакан. Трикутник дев'яносто два ». Новітня історія!

- На жаль, у українців є така вада – все швиденько забуваємо. Не зафіксували, забули. Якщо після художнього об’єднання не залишається об’ємного якісного каталогу, вважайте, що і не було ніякого об’єднання.

Був такий знаменитий художник Фріпул’я, хіпі, філософ-косміст – він один, як цілий пласт. Нині ж опублікованих матеріалів про нього майже немає. І так сталося, що моя мама колись писала про нього наукову роботу, коли вчилася на мистецтвознавця, і ці матеріали у мене всі збереглися. Ми думаємо зараз якось вивести його з тіні.

Якщо кожен так когось пригадає… Тот же Хілько, якого Адольфич свого часу піднімав із небуття… З таких маленьких дрібничок складається контркультура як невід’ємна частина культури.

У нас же в Києві немає жодного культурного голоду, а тут у вас чуваки, які просто хочуть свіжого українського слова – замовляють книжки з Києва, зі Львова, бо нема.

- Та ми самі не очікували, що наша «Книжкова толока» залучить таку кількість народу.

– Я-то звик до ярмарків таких, але ось хлопці кажуть, що у вас, взагалі, такого не було, що це просто фантастика. А ми ж весь час кудись виїжджаємо. Зараз я кожні вихідні їзжу на такі штуки околокнижкові, або просто мистецькі фести. Але в вашому контексті це фантастика, я бачу, що люди ходять довольні, дивляться, жваво купують книжки, навіть у мене багато накупили – це так приємно.

- Я пам'ятаю зовсім недавні часи, коли художників щиро не цікавила політика - п'ятнадцять, двадцять років тому. І ось - Мистецький Барбакан під час Майдану. Тобто - і у художників в голові за цей час багато що змінилося.

– У нас же звикли художники: їм для того, щоби щось зробити, треба, аби хтось дав грошей – або держава, або який-то фондик. Є й художники, які самотужки формують ринок під себе, роблять свою справу і отримують за це винагороду – але це окрема історія. Такі художники більш схильні до самоорганізації, звичайно.

Наприклад, не на всі виставкові платформи мене пускають, часом вважають хєровим парнєм, ледь не фашистом, і саме тому ми, отакі хєрові хлопці, організували підпільну галерею «Бактерія», для того, щоб просто робити свою справу і ні від кого не залежати. Є, наприклад, автори, які зовсім не вміють піаритися, ми спеціально шукали таких, моніторили фейсбучєк – кількох знайшли, зробили невеличкі виставки. Того ж Артема Прута, до речі, здається, теж з Запоріжжя. У нього з цього почалася двіжуха, можна, навіть, сказати, мистецька кар’єра. І зараз у нього, навіть, в Японії вже є свій фан-клуб.

Потім почався Майдан, після нього багато художників емоційно перегоріло. Я у той час переважно займався текстилем, вишивкою – бо мене відбило від малювання. А зараз я, взагалі, наче як пішов у літературу, хоча й жити з цього неможливо.

- Мені дуже цікаво про вишивку. Це не питання гендеру, просто цікаво, як художник приходить до всієї цієї красі піксельної.

– Я розумію. Була колись така ідея - зробити виставку «Чоловіки, які вишивають». Наприклад, чудовий кримський автор, який втік зараз з Криму, Мамут Чурлу, - це гуру і патріарх кримсько-татарського декоративного мистецтва. В Харкові ще є майстер, який вишиває такий чудовий експресіонізм - виглядає, як живопис.

- Чудова ідея.

– Ідея класна, але хочется, щоб якийсь куратор з’явився і «сушив мозгі». Тому що мені, наприклад, немає часу, коли це все організовувати. Треба заробляти гроші, рубати дрова, тому що зима, а я живу у приватному будинку, і так далі. Потрібен окремо куратор.

- Чим, по-вашому, повинен займатися куратор? Коло його обов'язків?

– Кураторства як розвинутої інституції у нас майже нема. Кураторів, таких, щоби знайшли продукт, змогли його продати, жили з того і дали жити художникам – таких я, взагалі, не знаю. А якщо це так, без грошей, то це хобі виходить, а це – погано. Має бути професійна складова, вона одразу підіймає на інший рівень художню історію, робить її вагомою.

- І все-таки - що це за період у вас такий був, з вишивкою?

– Кожен художник хоче зробити щось таке, що до нього ще не робили. Для мене таким інструментом стала вишивка. Я з дитинства цим займаюсь, просто не робив це професійно, але з дитинства вишивав якісь маленькі сорочки, лялькові чобітки – я такий, рукастий чоловічок.

Недарма мене батьки віддали навчатися саме на скульптора, тому що це така професія – якщо можеш рубати камінь, ти можеш практично все: і намалювати, і вишить. Але скажу чесно, я б не став цим займатися, якби воно не продавалося. Зір у мене за останні чотири роки з мінус чотири до мінус шість впав, і я зрозумів, що треба зробити паузу. Сліпий художник – це, канєшно, прикольно звучіт, але якось невигідно. Але не тільки через те - великого задоволення від вишивки не отримую. Коли кажуть, що це медитативна така тєма, ледь не терапевтчна і заспокійлива – то це не правда. Вишивка - нервова, виснажлива і складна справа. Я нєпосєда по характеру, але воно реально приносить прибуток, тому я цим займаюся. І чесно скажу, от зараз архіви розгрібаю - я стільки навишивав за останні роки, що мені зараз, дай бог, кудись діти те, що я вже зробив.

Тому зараз я відпочиваю. Ми переїхали в будинок, десять років його будували, і я насолоджуюсь таким життям, якого в мене ніколи не було. Тому що все життя на зйомних хатах і тимчасових прихистках. І ось я вирішив пожити, як панич. Писати собі книжку, пити каву, курити смачну папіросу…

Підготувала: Інга ЕСТЕРКІНА. Автор фото: Вікторія ВЕРЕС

Опубліковано в газеті "Запорізька правда" в скороченні.


Комментарии:

Вам нужно войти на сайт, чтобы написать отзыв.
Еще не регистрировались? Это быстро!


Категории

Арт-галерея
Книги
Красота, мода
Музыка
Наши люди
Театры
Фестивали

Последнее в категории «Книги»

18 октября 2016
Фестивальную программу книжной толоки откроет выступление известного историка и книгоиздателя
16 сентября 2016
Александр Афонин, президент Украинской ассоциации издателей и книгораспространителей
30 августа 2016
Иван Семесюк: «Коли ці фсбешники прораховували, як оттяпати Україну, вони, очевидно, багато чого аналізували, в тому числі культурні аспекти, але контркультурні і андеграундні вони не аналізували – і дарма. Тут вони помилилися»
21 августа 2016
Олена Заставна: За культурою не обов’язково їхати до Києва, або Львова
10 марта 2016
Валентин Терлецький: Кілька років зими
1 марта 2016
Ольга Баранова: «Книголесье» - это семейный фестиваль»
9 февраля 2016
«АД-242. Історія мужності, братерства і самопожертви» – презентація книжки у Запоріжжі
16 октября 2015
Вперше у Запоріжжі проходить Міжнародний фестиваль «Запорізька книжкова толока»
12 октября 2015
Книжная толока в Запорожье: низкие цены, забавные костюмы и резонансные темы
15 августа 2013
Запорізький рахунок Великій війні. 1939 – 1945

Погода

Сегодня вечером в 20:00

Ясно ЮЗ
-3°C
-4..-2°C
Ясно 0..2 м/с
По ощущениям -7°C

Сейчас в ТВ эфире
17:15 Премьера на 1+1. Озджан Дениз в мелодраме Любовь против судьбы (1+1)
12:40 Дп Месть природы (2+2 )
17:15 Информационный день (5 канал)
16:10 Стар трек. Возмездие. Художественный фильм 16+ (ICTV)
15:15 Жди меня. Украина (Интер)
16:00 Ревизор (Новый канал)
15:50 Все будет хорошо! (СТБ)
16:50 Краина У (ТЕТ)
15:30 Т/с Женщины в любви (закл. серии) (мелодрама) 12+ (Украина)
16:40 Т/с Анна Піль 6 с. (УТ1 (Первый))
16:00 Лучший день-сегодня! (Алекс)
17:00 Книгочей (Запорожье)
16:00 Эфир телеканала Newsone (МТВ-плюс)
17:15 Неделя-спорт (ТВ-5)
17:00 Баскетбол Кубок Украины БК Запорожье - БК Будивельник (ТВ-5 Спорт)
17:05 Теремок (ТВ-Бердянск)

Форма обратной связи

Замечания, пожелания, критика по работе сайта...

E-mail:
отправить